На зображенні - палата резервного шпиталю Червоного Хреста № ІХ у Львові на вул. Солодовій, 6 у 1916 р. <br>Фотограф увічнив проведення хірургічної операції, яку виконують доктори Зенон Ленько та Тадеуш Прашіль. Асистують сестра терціарка та люди у військовій формі, ймовірно, ті, хто знаходився на лікуванні в резервному шпиталі. Ліворуч біля операційного столу доктор Зенон Ленько, блискучий польський уролог, який під час війни залишався в місті та виконував обов'язки в шпиталі Червоного хреста. <br>Доктор Зенон Ленько, уролог за спеціалізацією, пройшов усі стадії в галузі охорони здоров'я - від лаборанта та асистента лікаря до лікаря Загального шпиталя у Львові (тепер медичний університет). Більше того, доктор Ленько був, по суті справи, "батьком" польської урології, саме він створив спеціалізований відділ для урологічних хворих, навчив цілий ряд спеціалістів високої кваліфікації. <br>Відразу після відходу зі Львова австрійських військ, перед днем 3 вересня 1914 р., коли до міста увійшли російські війська, австрійський Червоний Хрест відкрив шість шпитальних павільйонів, що розташувалися у приміщеннях лікарень та клінік. Можливо. так було зроблено для того, щоб запобігти розташуванню російських військових шпиталів у спеціалізованих медичних установах Львова, облаштованих сучасним медичним обладнанням. Після відходу російських військ було відкрито ще кілька резервних шпиталів. <br>В будинку на вул. Солодовій, 6 від 1895 р. містилось Згромадження служебниць Серця Ісусова, створене в 1894 р. у Кракові каноніком краківської катедри, професором Ягеллонського університету єпископом Пелчаром. Згромадження отримало назву Товариство Терціарок Св. Франциска; сестри терціарки опікувалися незаможними хворими та людьми похилого віку; вони мали у Львові власний будинок на вул. Солодовій, 10, а згодом №6, де і був шпиталь. <br>Тепер в цьому будинку розташована середня загальноосвітня школа №37 з поглибленим вивченням французької мови.