На зображенні - палата резервного шпиталю Червоного Хреста № ІХ у Львові на вул. Солодовій, 6 у 1916 р. Фотограф увічнив проведення хірургічної операції, яку виконують доктори Зенон Ленько та Тадеуш Прашіль. Асистують сестра терціарка та люди у військовій формі, ймовірно, ті, хто знаходився на лікуванні в резервному шпиталі. Ліворуч біля операційного столу доктор Зенон Ленько, блискучий польський уролог, який під час війни залишався в місті та виконував обов'язки в шпиталі Червоного хреста. Доктор Зенон Ленько, уролог за спеціалізацією, пройшов усі стадії в галузі охорони здоров'я - від лаборанта та асистента лікаря до лікаря Загального шпиталя у Львові (тепер медичний університет). Більше того, доктор Ленько був, по суті справи, "батьком" польської урології, саме він створив спеціалізований відділ для урологічних хворих, навчив цілий ряд спеціалістів високої кваліфікації. Відразу після відходу зі Львова австрійських військ, перед днем 3 вересня 1914 р., коли до міста увійшли російські війська, австрійський Червоний Хрест відкрив шість шпитальних павільйонів, що розташувалися у приміщеннях лікарень та клінік. Можливо. так було зроблено для того, щоб запобігти розташуванню російських військових шпиталів у спеціалізованих медичних установах Львова, облаштованих сучасним медичним обладнанням. Після відходу російських військ було відкрито ще кілька резервних шпиталів. В будинку на вул. Солодовій, 6 від 1895 р. містилось Згромадження служебниць Серця Ісусова, створене в 1894 р. у Кракові каноніком краківської катедри, професором Ягеллонського університету єпископом Пелчаром. Згромадження отримало назву Товариство Терціарок Св. Франциска; сестри терціарки опікувалися незаможними хворими та людьми похилого віку; вони мали у Львові власний будинок на вул. Солодовій, 10, а згодом №6, де і був шпиталь. Тепер в цьому будинку розташована середня загальноосвітня школа №37 з поглибленим вивченням французької мови.