На зображенні один з найпопулярніших видів Львова, на жаль, це видання часів І світової війни характерне неякісним друком.<br /> Вул. Карла Людвіга, одна з центральних вулиць Львова, постала наприкінці XVIII ст. після глобального впорядкування міста, яке здійснила австрійська влада після демонтажу міських оборонних мурів. На початку існування вулиця отримала назву Нижчих Валів. Вже від 20-их років XIX ст. вулиця стала улюбленим місцем променаду львів’ян, особливо після впорядкування скверу на місці засклепіння Полтви. Вулиця пов’язала площі Маріацьку та Голуховських та сформувалася як продовження головного салону Львова: вул. Академічна — пл. Маріацька, — вул. Кароля Людвіка. 30 липня 1855 р. її назвали на честь австрійського ерцгерцога Карла Людвіга, брата цісаря Франца Йозефа I, котрий під час перебування у Львові в 1853–1855 рр. мешкав в будинку Земського Кредитного Товариства. Парний бік називався вул. Карла Людвіга вищою, непарний — нижчою. Під час чергової регуляції міського простору в 1871 р. парний бік отримав назву вул. Гетьманської, непарний — вул. Карла Людвіга, від 1919 р. — Легіонів.<br /> Ліворуч - споруда однієї з найдавніших львівських фінансових установ, Галицького Кредитного Товариства, що було створене у листопаді 1841 р. Тоді установа мала назву “Галіційський становий кредитний інститут” (від червнія1868 р. назву змінено на “Галицьке Кредитне земське Товариство”) У 1849 р. товариство придбало одну з окрас тодішнього міста — так званий Гауснерівський дім на Нижчих Валах, 1–3. Власником цієї кам’яниці був банківський дім Гауснер &amp; Віоланд. Частина цього будинку під №1 збудована в 1809–1811 рр.; під №3 — у 1821–1822 рр. Автор проекту будинку досі невідомий, натомість, вважається, що авторство рельєфів, що прикрашають фасад, належить відомим львівським скульпторам Гартману Вітверу та Антонію Шімзеру. Упродовж майже двадцяти років дирекція товариства віддавала в оренду приміщення цього будинку. До листопада 1868 р. тут містився апеляційний суд, у 1857–1861 рр. частина споруди була зайнята інспекцією телеграфів. У 1863 р. з Кредитним Товариством вів переговори Крайовий Виділ стосовно купівлі будинку для розміщення крайової влади. Тільки в 1868 р. Галицьке Кредитне Товариство розмістилося в цій кам’яниці. Праве крило будинку у 1884 р. займав Австро-Угорський Банк. У 1894 р. вулицю перетнула колія електричного трамваю маршруту Головний вокзал-Крайова виставка.