1938 рік. Нечуючий лісоруб Стефан працює в Карпатах. Важка праця, побої від жорстокого наглядача перериваються трагічним випадком - на Стефана падає зрубане дерево. Після отриманої травми він жебракує у Львові. Нечуюча Марійка подалася до міста в пошуках кращого життя і працює у пральні. На вулиці вона зустрічає Стефана. 1939 рік. Прихід радянської влади до Львова дарує Стефану та Марійці житло, хліб і роботу, а поляків змушує втікати. Марійка працює збиральницею яблук у колгоспному саду. У пари народжується донька Рада, але родинне життя перериває нацистька окупація Львова. 1941 рік. Нацистський солдат приходить до хати Марійки та Стефана та відкриває вогонь по родині через спротив Стефана. Рада втрачає батьків та слух. Врятована радянським солдатом, вона потрапляє до школи-інтернату для глухих. 1947 рік. Рада починає дружбу з хлопчиком Миколкою. У юності дівчина працює швачкою, виступає у художній самодіяльності і продовжує листування з любовʼю дитинства. Центральним символом фільму є яблуня, яку посадила дівчина. Це дерево, що росте разом із нею, стає місцем спогадів і нових надій, до якого вона завжди повертається. Відомо, що цей фільм був лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльного мистецтва (1967).