Фундаменти церкви Різдва Богородиці на Золотій горі (так її дотепер називають мешканці Щирця), перебудованої у ХV-XVI та наприкінці XIXст., збереглися, на думку дослідників, ще від княжих часів. На горі, можливо на місці церкви, або за її мурами неподалік від храму був розташований середньовічний замок. На ймовірність розташування замку на горі, вказують і перекази місцевих жителів про підземний хід, який вів від церкви до збудованої пізніше плебанії. За легендою, цим ходом татари проникли у церкву, де сховалися жителі містечка і вирізали всіх людей. Львівський вчений Володимир Вуйцик, який ґрунтовно досліджував історію церкви Різдва Богородиці, писав, що "у пізніші часи кров на стінах церкви, на згадку про трагедію, відновлювали червоною фарбою". У 1914 році за мурами церкви Різдва Богородиці внаслідок бомбардувань відкрилися підземелля, які підтверджують розповіді про підземний хід. При огляді розташування давньої церкви Різдва Богородиці зі східного боку за мурами теперішньої церкви, на відстані приблизно 50 м, видно залишки земляного валу, майже вже розораного городами щирчан. Церква Різдва Богородиці оточена оборонними мурами з бійницями і могутньою в’їздною брамою-дзвіницею, а на розі мурів збереглася кругла башта, у якій пізніше облаштували каплицю. Ліворуч розташований будинок священика. Андрій Крижанівський.
