Південне підніжжя Познанської гори обминав потік з Вульки, який утворював ставок. Земельні ділянки належали міщанину Анджею Пелці, звідси походить назва ставу – Пелчинський. У львівських хроніках є цікава згадка про це місце: у давнину тут «жив водяник, який шив чоботи геть для всіх львівських водяників». Від 1820 р. водоймище почали використовувати як школу плавання для військових. У 1821 р. за проектом архітектора Вільгельма Шмідта був споруджений будинок купальні. У 1843 р. на Пелчинському ставі відбулася "морська битва" - під час якої обмундировані та повністю озброєні піхотинці та кавалеристи здійснювали військові вправи у воді. У 1845 р. на ставі було влаштовано театральне дійство, прибуток від якого призначався на користь жертв повені. До задоволення львів’ян була влаштована грандіозна феєрія – битва з морськими чудовиськами, з якими билися мальовничі персонажі на човнах – турки, негри, матроси (дракони та крокодили, кити та сирени для цього спеціально виготовили з картону). Дійство справило на львів’ян незабутнє враження та знайшло відображення в тогочасній пресі та літературі. У 1915 р. зі става була спущена вода, в 1921 р. його було засипано. <BR><I>Олег Введенський</I>