Зображення західного та південного фасаду архикатедрального собору Св. Юра та прилягаючих будинків, на першому плані – катедральний сад. З історичних джерел відомо, що первісний дерев’яний храм, присвячений Св. Юрію, закладений у 1280 р. князем Левом Даниловичем для свого стрия, волинського князя Василька. Згодом поруч із церквою було збудовано монастир. У 1340 р., коли військо короля Казимира ІІІ вступило до Львова, храм Св. Юрія було спалено. Лише через рік стараннями ігумена Євтимія була відбудована дерев’яна церква. На сучасній дзвіниці собору Св. Юра збереглася остання пам’ятка княжого Львова - дзвін 1341 р. З написом: «В літо 6849-те соліян бисть колокол сей святому Юрію при князі Димитрії ігуменом Євтимієм».У 1744 році митрополит Атаназій Шептицький заклав фундамент нової церкви. Головним проектантом і будівничим храму став архітектор Бернард Меретин. Будівельними роботами на Святоюрській горі в 1762-1763 рр. керував будівничий Марцін Урбанік. Від 1765 р. їх продовжував архітектор Клеменс Ксаверій Фесінгер. 5 вересня 1760 р. відбулося підняття хреста на верхівку храма, але будівництво собору було остаточно закінчено тільки в 1764 р., а декораційні роботи продовжувалися до 1780 р. Основною частиною архітектурного ансамблю пізнього бароко з елементами рококо є катедральний собор, фронтон якого увінчаний скульптурною фігурою Святого Юрія Змієборця на коні авторства визначного скульптора Йогана Георга Пінзеля. Ансамбль складають споруди собору, митрополичих палат, капітульних будинків, дзвіниці, а також митрополичий сад. <BR><EM>Олег Введенський.</EM>