У 1882 р. Трускавець перейшов у власність спілки польських шляхтичів під керівництвом князя Адама Сапєги. Нова спілка прагнула врятувати лікувальний заклад від занепаду. Вона розгорнула активну діяльність, спрямовану на швидкий розвиток курорту. Насамперед спілка збудувала навпроти старої водолікарні нову - двоповерхову, для першого і другого класу у т. зв. „швейцарському” стилі на 60 кабін для прийняття ванн, згідно з вказівками бальнеологічної комісії Краківського лікарського товариства, використовуючи найновіші досягнення бальнеотехніки. На другому поверсі „лазничок” містилося 25 житлових кімнат, обладнаних з комфортом, та три великі зали з відкритими балконами-галереями, що виходили в парк. На першому поверсі були розташовані приміщення для ванн. Нова водолікарня мала мармурові і металеві ванни, а старі дерев’яні ванни залишилися у „старих лазничках”, призначених для мінеральних ванн третього класу. За „новими лазничками” поставили невеликий будинок для прийняття ропних ванн. У південній околиці Трускавця (на Помірках) нові власники відкрили озокеритну шахту.<br /><em>Христина Харчук</em>