Площа Бернардинська ( пізніше Возз'єднання, тепер пл. Соборна) постала в 1650 р., після часткової ліквідації міських фортифікаційних укріплень навколо монастиря Бернардинів її розширено. З західного боку площа переходить в пл. Галицьку; зі східного боку від неї розходяться вулиці Чарнецького (тепер вул. Винниченка), Пекарська та Панська (тепер вул. І. Франка). Домінантою площі є костел Бернардинів (тепер церква Св. Андрія).
Костел бернардинців св. Андрея Апостола закладений Анджеєм Одровонжем у 1460 р. Спочатку він був дерев’яним, спорудження теперішньої будівлі розпочато в 1600 р. коштом Єжи Мнішека, сандомирського воєводи та львівського старости, добровільних внесків громадян Львова та за сприяння короля Зигмунта. Керівництво будовою було доручено будівничому Амброзію Прихильному під наглядом монаха Бернарда Авелідеса.
Колись в центрі Бернардинської площі навколо криниці шумів так званий Зерновий Ринок. На початку ХХ ст. на цьому місці було розплановано сквер. На першому плані електротрансформаторна будка, яка встановлена у 1908 р. В кам’яницях площі розміщувалось кілька дешевих заїздів, що з часом перетворилися на готелі. Так,  на місці давньої кам’янички на розі вул. Пекарської (заїзд “Ковальський”, “Під Оленем”) за пр. арх. М.Лужецького в 1913 р. споруджено найбільший та найелегантніший львівський готель того часу — “Краківський”.