<p>Площа Бернардинська ( пізніше Возз'єднання, тепер пл. <br />

Соборна) постала в 1650 р., після часткової ліквідації міських <br />

фортифікаційних укріплень навколо монастиря Бернардинів її розширено. З <br />

західного боку площа переходить в пл. Галицьку; зі східного боку від неї<br />

розходяться вулиці Чарнецького (тепер вул. Винниченка), Пекарська та <br />

Панська (тепер вул. І. Франка). Домінантою площі є костел Бернардинів <br />

(тепер церква Св. Андрія). Костел бернардинців св. Андрея Апостола <br />

закладений Анджеєм Одровонжем у 1460 р. Спочатку він був дерев’яним, <br />

спорудження теперішньої будівлі розпочато в 1600 р. коштом Єжи Мнішека, <br />

сандомирського воєводи та львівського старости, добровільних внесків <br />

громадян Львова та за сприяння короля Зигмунта. Керівництво будовою було<br />

доручено будівничому Амброзію Прихильному під наглядом монаха Бернарда <br />

Авелідеса. Колись в центрі Бернардинської площі навколо криниці <br />

шумів так званий Зерновий Ринок. На початку ХХ ст. на цьому місці було <br />

розплановано сквер. На першому плані електротрансформаторна будка, яка <br />

встановлена у 1908 р. В кам’яницях площі розміщувалось кілька дешевих <br />

заїздів, що з часом перетворилися на готелі. Так,  на місці давньої <br />

кам’янички на розі вул. Пекарської (заїзд “Ковальський”, “Під Оленем”) <br />

за пр. арх. М.Лужецького в 1913 р. споруджено найбільший та <br />

найелегантніший львівський готель того часу — “Краківський”. </p>