<div>Машинобудівний, ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний і прокатний завод Краматорського металургійного товариства розташовано біля станції "Краматорськ" Південної залізниці Ізюмського повіту, Харківської губернії.</div><p></p><p></p>Завод побудовано на базі механічного та котельного заводу фірми "Фіцнер і Гампер". 23 квітня 1899 р. до машинобудівного профілю додалась ще металургія та було утворено акціонерне Краматорське металургійне товариство. Станом на 1913 р. основний капітал товариства становив бл. 7,2 млн. руб.<p></p>До 1909 р. на заводі працювало понад 1,7 тис. робітників, діяло 6 парових, 75 електричних двигунів і 3 динамомашини загальною силою в 7,5 тис. к.с. Річне виробництво оцінювалось у 7 млн. руб.<div><br></div><div>Станом на 1913 р. на заводі працювало&nbsp;&nbsp;2,8 тис. робітників, 220 службовців (з них - 46 інженери), діяло 265 машин загальною потужністю 22,1 тис. к.с. та 2 доменні печі. Річне виробництво оцінювалось у 12 млн. руб.</div><div><p></p>Номенклатура виробництва охоплювала залізні конструкції, крани і підйомні машини, лебідки, компресори, насоси, парові машини, сталеливарне устаткування, прокатні машини, преси, сортове і дротове залізо.<p></p>У роки Першої світової війни Товариство перейшло у підпорядкування Комітету оборони Росії. За розпорядженням російського уряду іноземні піддані повинні були вийти з акціонерного товариства, а його власниками були оголошені російські та польські акціонери. У роки війни, окрім основних видів продукції, завод випускав артилерійські стволи і лафети, санітарні двоколки, снаряди, а також здійснював ремонт паровозів.<p></p>У роки Першої світової війни кількість робочих коливалася: від 1,3 тис. у 1914 р. до 4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в якості робочих почали приймати жінок. У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.<p></p>У 1915 р. на заводі було споруджено снарядний цех, в якому працювало близько половини всіх робітників. У 1916 р. цехи поповнилися новими видами верстатів, також був споруджений металевий міст через р.Торець, що з’єднав заводські території, розташовані на різних берегах річки. Тоді ж Товариство придбано право видобутку кам’яного вугілля в Черкаській волості&nbsp;на 36 років.</div><div><p></p>17 листопада 1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву Краматорського державного машинобудівного та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний завод.<p></p>У 1900 та 1910 роках продукція Краматорського заводу здобула "Гран-прі" на міжнародній виставці у Парижі (Франція).</div><div><p class="western" style="margin-bottom: 0.11in;">[http://www.skmz.dn.ua/]</p><p class="western" style="margin-bottom: 0.11in;"><i>Автор: Володимир Куліков</i></p><div><div><i>Література:</i></div><div><i>Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.</i></div></div></div>