<p>Машинобудівний,

ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний

і прокатний завод Краматорського

металургійного товариства до 1918 р.

належав акціонерному Краматорському

металургійному товариству.</p>

<p>У роки Першої

світової війни за розпорядженням

російського уряду іноземні піддані повинні були вийти з акціонерного товариства, а

його власниками стали російські та

польські акціонери. У роки війни, крім

основних видів продукції, завод випускав

артилерійські стволи і лафети, санітарні

двоколки, снаряди. Здійснював ремонт

паровозів.</p>

<p>У роки Першої

світової війни кількість робітників

сильно коливалася: від 1,3 у 1914 р. тис. до

4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в якості робочих почали приймати жінок. У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.</p>

<p>У 1915 р.

побудований снарядний цех, в якому

працювало бл. половина всіх робітників. У 1916

р. цехи поповнилися новими видами

верстатів, був споруджений металевий

міст через р.Торець, який з’єднав заводські

території, розташовані на різних берегах

річки.

</p>

<p>17 листопада1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву Краматорського державного машинобудівного та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний завод.[http://www.skmz.dn.ua/].</p><p class="western" style="margin-bottom: 0.11in;"><i>Автор: Володимир Куліков</i></p><div><div><i>Література:</i></div><div><i>Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.</i></div></div>