Машинобудівний, ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний і прокатний завод Краматорського металургійного товариства до 1918 р. належав акціонерному Краматорському металургійному товариству.

У роки Першої світової війни за розпорядженням російського уряду іноземні піддані повинні були вийти з акціонерного товариства, а його власниками стали російські та польські акціонери. У роки війни, крім основних видів продукції, завод випускав артилерійські стволи і лафети, санітарні двоколки, снаряди. Здійснював ремонт паровозів.

У роки Першої світової війни кількість робітників сильно коливалася: від 1,3 у 1914 р. тис. до 4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в якості робочих почали приймати жінок. У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.

У 1915 р. побудований снарядний цех, в якому працювало бл. половина всіх робітників. У 1916 р. цехи поповнилися новими видами верстатів, був споруджений металевий міст через р.Торець, який з’єднав заводські території, розташовані на різних берегах річки.

17 листопада1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву Краматорського державного машинобудівного та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний завод.[http://www.skmz.dn.ua/].

Автор: Володимир Куліков

Література:

Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.