<p>Машинобудівний,<br />

ливарний, чавуноплавильний, сталеливарний<br />

і прокатний завод Краматорського<br />

металургійного товариства до 1918 р.<br />

належав акціонерному Краматорському<br />

металургійному товариству.</p><br />

<p>У роки Першої<br />

світової війни за розпорядженням<br />

російського уряду іноземні піддані повинні були вийти з акціонерного товариства, а<br />

його власниками стали російські та<br />

польські акціонери. У роки війни, крім<br />

основних видів продукції, завод випускав<br />

артилерійські стволи і лафети, санітарні<br />

двоколки, снаряди. Здійснював ремонт<br />

паровозів.</p><br />

<p>У роки Першої<br />

світової війни кількість робітників<br />

сильно коливалася: від 1,3 у 1914 р. тис. до<br />

4,1 тис. в 1916 р. Починаючи з 1914 р. на завод в якості робочих почали приймати жінок. У 1915 р. нестачу робітників, що виникла в результаті значної мобілізації чоловічого населення, було компенсовано за рахунок китайських робітників.</p><br />

<p>У 1915 р.<br />

побудований снарядний цех, в якому<br />

працювало бл. половина всіх робітників. У 1916<br />

р. цехи поповнилися новими видами<br />

верстатів, був споруджений металевий<br />

міст через р.Торець, який з’єднав заводські<br />

території, розташовані на різних берегах<br />

річки. <br />

</p><br />

<p>17 листопада1920 року завод було націоналізовано - він отримав назву Краматорського державного машинобудівного та металургійного заводу. На сьогодні цей завод діє як Старокраматорський машинобудівний завод.[http://www.skmz.dn.ua/].</p><p class="western" style="margin-bottom: 0.11in;">Автор: Володимир Куліков</p>Література:Шляхтиченко Н. Д. Старокраматорский машиностроительный завод. Очерки истории. – Харьков, 1996.