На зображенні - група людей, звичайне групове фото; можливо, це люди, які разом працюють або навчалися. Ключ до ідентифікації надають підписи, які, на жаль, не вдалося повністю розшифрувати. В центрі фото - людина з борідкою, в білій сорочці - професор доктор Адольф Бек (1863-1942), всесвітньовідомий фізіолог (тричі номінувався на отримання Нобелівської премії в галузі фізіології), "батько" львівської фізіології - фундатор новоствореної у 1894 р. кафедри фізіології лікарського відділення, львівської наукової школи фізіологів, в 1912/13 та 1914/15 роках - ректор університету, член Польської академії наук, почесний професор Лікарського відділу. В ніч з 19 на 20 червня 1915 р. він був арештований окупаційною російською владою. Після перебування в будинку Повітового кримінального суду, разом із 150 іншими військовими закладниками - громадянами Львова, був вивезений до Київа, де перебував без жодних засобів до існування до кінця 1917 р. А. Бек на все життя зберіг спогади про нелегкі роки заслання. В окупованому німцями Львові, виселений зі свого помешкання на вул. Асника (тепер вул. Богомольця) до гетто, доктор Адольф Бек покінчив життя самогубством у серпні 1942 р., передчуваючи приниження, знущання та нестатки. Д-ра Бека оточують його колеги, лікарі медичного відділу львівського університету, керівники клінік. В підписах є інтервали, так що точно визначити особи досить важко, але варто розповісти про тих, хто сфотографований разом із д-ром Беком, дотримуючись того порядку написання, який присутній на фото. Кожний з цієї великої групи лікарів був видатним спеціалістом у своїй галузі. Зліва направо: дерматолог Леон Кшеміцкі; доктор Валери Франковскі. Далі: д-р Роман Ренцкі (1867-1941), визначний польський лікар, професор львівського університету; в 1897 р. розпочав роботу у Львові, спочатку асистентом клініки інтерністичної, від 1902 р. – доцент; від 1907 р. професор; в 1924-1926 – декан Лікарського Відділу університету; крім того керував відділом внутрішніх хвороб Загального шпиталю у Львові (1897-1920); у 1939 р. відправлений на пенсію радянською владою та арештований зі звинуваченням у фінансовій підтримці польських конспиративних організацій; професору Ренцкому вдалося уникнути смерті з початком ІІ світової війни, коли при відході радянських військ були знищені в’язні львівських в’язниць; через кілька днів, в ніч з 3 на 4 липня 1941 р. він був арештований німцями та без суду розстріляний на Вулецьких пагорбах в числі 25 польських професорів. Д-р Теофіл Залевскі (1872-1953), визначний польський лікар-отоларинголог, в 1897 р. переїхав з Кракова до Львова та працював в хірургічній клініці; після навчання у Відні повернувся на попереднє місце праці; від 1917 р. – професор; від 1918 р. служив у війську польському, керував хірургічним відділом вогнепальних поранень голови та шиї у військовому шпиталі у Львові; службу закінчив у 1921 р. у ранзі полковника. У 1924 р. відкрив у спеціально обладнаному будинку на вул. Піярів, 6 (тепер це вул. Некрасова) отоларингологічну клініку на 40 місць; клініка була облаштована найсучаснішим обладнанням, тут працювали найкращі лікарі; в 1930 р. обраний сенатором Речі Посполитої. Від 1939 р. керував клінікою в Львівському державному медичному інституті; під час німецької окупації – керівник відділу у львівській лікарні. Після війни – у Вроцлаві, де був керівником клініки та кафедри отоларингології Лікарського відділу Вроцлавського університету. Антоні Габришевскі (1864-1917), доктор медицини, ортопед, хірург, в 1897 р. переїхав до Львова з Кракова, де як доцент викладав анатомію в Школі Мистецтв. У Львові розпочав роботу у щойно створеній хірургічній клініці. Заснував перший у Львові приватний ортопедичний заклад з найсучаснішим обладнанням. Влітку працював на курорті в Івонічі. Його авторству належить унікальний «Анатомічний атлас», виданий у 1895 р. Далі: доктор Анджей (Андреас) Гонька (пом. 1909 р.), доцент у професора Ридигєра, керівник університетської стоматологічної амбулаторії. Ліворуч професора А. Бека - Влодзімєж Сєрадзкі (1970-1941), лікар, спеціаліст судової медицини; організотор та багаторічний, до самої смерті, керівник Закладу судової медицини у Львові. За його ініціативи у 1927 р. була створена хімічно-токсикологічна лабораторія, від 1899 р. професор Львівського університету; в 1924/1925 рр. ректор університету; кавалер французького ордену Почесного легіону; загинув у 1941 р. на Вулецьких пагорбах. Праворуч д-ра А. Бека стоять керівник Дерматологічної клініки д-р Влодзімєж Лукасєвіч; військовий лікар Жерар Фестенбург; Владислав Шимоновіч (1869-1939), визначний польський гістолог та ембріолог; професійну діяльність розпочав у 1895 р., від 1898 р. – професор, керівник Гістологічно-Ембріологічного Закладу Львівського університету, автор підручника, який видавався в 1901-1921 рр. п’ятьма різними мовами. В 1906/1907 рр. – декан Лікарського Відділу. Далі: доктори Александровіч, Електоровіч, Еугеніуш Вайгєль; Генрик Кунцек (1871-1928), польський скульптор, графік, живописець (вчився у відомого польського живописця С. Качор-Батовського, а також К. Ляшчки), лікар, публіцист; під час І світової війни був військовим лікарем, потім викладав анатомію у варшавській Школі Мистецтв. Далі: Роман Баронч (1856-1930), визначний польський лікар вірменського походження, професор хірургії; після практики в хірургічній клініці краківського університету, лондонському шпиталі Св. Томаса, Загальному шпиталі у Львові, віденьському шпиталі Біллрота, розпочав у Львові приватну практику; один із засновників Загальної поліклініки (1886). Далі: доктори Юзеф Якса Ханя-Дембіцкі, радіолог, автор рентгенапарату для потреб ветеринарії (1925); Ян Паннец; Казімєж Тшецєнєцкі; Тадеуш Ясіньскі. Коментарі наших користувачів надали можливість корекції первісного тексту та висунення припущення щодо події, що спричинила фотографування групи першокласних львівських лікарів. Можливо, львівські лікарі сфотографувалися у 1907 р., коли у Львові відбувався VІІ з'їзд польських лікарів та природознавців. Дякуємо за уточнення нашим користувачам Оксані Заячківській та Оксані Стадник. Коментар щодо доктора А. Гоньки додав наш користувач Володимир Гриновець, за що йому подяка.
