Усні розповіді
- ID:
- 49214
- Опис:
-
Інтерв’ю з жінкою, яка народилась в Глинянському районі, Львівської області. Після школи приїхала до Львова. Жінка працювала з 1958 по 1993 рік на Поляроні в першому цеху випалювачкою деталей для приладів. Жінка застала, як розбудовували Полярон. Вона працювала в тяжких умовах (при високих температурах), одна, позмінно. Жінка говорила, що навіть не мала часу вийти на обід, бо не могла зупинити роботу, тому ховалась від контролерів та військових, аби з’їсти принесене з дому. Все життя пропрацювала на одній посаді, бо ніхто не хотів працювати в таких умовах. Була героїнею праці, має медалі. Казала, що доводилось працювати з кислотами в гальванічному цеху, самотужки очищати деталі. Працювала з золотом та сріблом, розповідала, що деякі з колег крали дорогоцінні метали зі заводу. Вважає, що їй мало платили, тому ходила до свого начальства прибирати їхній дім за гроші. Чоловік теж працював на Поляроні слюсарем, через нього вона й влаштувалась на Полярон і їм згодом дали квартиру на вул. Тернопільській. Каже, що було важко працювати, але її цінували на роботі.
Запис здійснено на вул. Тернопільській, у Львові. Інтерв’юерка – Мирослава Ляхович. - Колекція:
- Індустріальні біографії міста
