Ворота Янівського концентраційного табору для євреїв на північно-східній околиці Львова. Вже у липні 1941 р. на вул. Янівській, 134 (тепер вул. Т.Шевченка), на території колишньої машинобудівельної фабрики Штайнгауза, німці відкрили ремонтні майстерні військової техніки, на базі яких, на території площею майже 3000 кв.м, наприкінці 1941 р. було створено "Табір примусової праці для єврейських робітників", вільний вихід з якого було заборонено. Від 1942 р. табір став пересильним, саме звідси євреїв відправляли на знищення у Белжець, багатьох розстрілювали неподалік табору, у так званій "Долині смерті". У 1942-1943 рр. табір поповнився тисячами євреїв, мешканців ліквідованого львівського гетто. Янівський табір припинив існування у червні 1944 р. За два з половиною роки його "діяльності" тут було знищено понад 200 тисяч євреїв. Від 135-тисячної єврейської громади Львова живими залишилися близько 800 людей.