На зображенні - корпус заводу автонавантажувачів та працівники заводу навколо першого автонавантажувача власного виробництва. У 1948 р. на базі заводу газової апаратури на вул. Залізничній, 7 розпочалося будівництво заводу автонавантажувачів. За наказом директора у зв'язку з початком реконструкції заводу під виробництво автонавантажувачів, організовувався цех нестандартного обладнання. У відповідності з новою технологією та плануванням незабаром розпочалася добудова нового корпусу для другого механоскладального цеху, будівництво ковальського та ливарного цехів. В 1948 р. група конструкторів на Дніпропетровському заводі за завданням Держплану СРСР спроектувала перший в Радянському Союзі універсальний автонавантажувач з вилочним захватом. Роботою керував лауреат Державної премії конструктор Віталій Андрійович Грачов. До створення нової машини були залучені і молоді конструктори Львівського заводу автонавантажувачів: Микола Олександрович Долгопольський, Михайло Миколайович Лепілін, технік Володимир Олександрович Карелін. Перед конструкторами було поставлено завдання максимально використати стандартні автомобільні вузли і деталі. Крім трьох дослідних машин завод мусив випустити 40 машин серійного виробництва. 1949 р. з заводських воріт вийшли перші машини серійного виробництва. Новому автонавантажувачу - компактній самохідній вантажопідйомній машині – було присвоєно індекс «4000». Вона призначалася для механізації вантажно-розвантажувальних робіт, складання, штабелювання, штучних вантажів великої ваги. Машина мала працювати на відкритих складах, монтажних майданчиках, на вантажних дворах, в річних та морських портах, на аеродромах, в цехах промислових підприємств та на будівництві. Її можна було використовувати на ряді підприємств як технологічне обладнання, при допомозі якого здійснюється комплексна механізація перевантажувальних робіт.
