На зображенні - корпус заводу автонавантажувачів та працівники заводу навколо першого автонавантажувача власного виробництва.У 1948 р. на базі заводу газової апаратури на вул. Залізничній, 7 розпочалося будівництво заводу автонавантажувачів. За наказом директора у зв'язку з початком реконструкції заводу під виробництво автонавантажувачів, організовувався цех нестандартного обладнання. У відповідності з новою технологією та плануванням незабаром розпочалася добудова нового корпусу для другого механоскладального цеху, будівництво ковальського та ливарного цехів.В 1948 р. група конструкторів на Дніпропетровському заводі за завданням Держплану СРСР спроектувала перший в Радянському Союзі універсальний автонавантажувач з вилочним захватом. Роботою керував лауреат Державної премії конструктор Віталій Андрійович Грачов. До створення нової машини були залучені і молоді конструктори Львівського заводу автонавантажувачів: Микола Олександрович Долгопольський, Михайло Миколайович Лепілін, технік Володимир Олександрович Карелін. Перед конструкторами було поставлено завдання максимально використати стандартні автомобільні вузли і деталі. Крім трьох дослідних машин завод мусив випустити 40 машин серійного виробництва. 1949 р. з заводських воріт вийшли перші машини серійного виробництва. Новому автонавантажувачу - компактній самохідній вантажопідйомній машині – було присвоєно індекс «4000». Вона призначалася для механізації вантажно-розвантажувальних робіт, складання, штабелювання, штучних вантажів великої ваги. Машина мала працювати на відкритих складах, монтажних майданчиках, на вантажних дворах, в річних та морських портах, на аеродромах, в цехах промислових підприємств та на будівництві. Її можна було використовувати на ряді підприємств як технологічне обладнання, при допомозі якого здійснюється комплексна механізація перевантажувальних робіт.