На зображенні – західна частина архітектурного ансамблю Бернардинського костелу та монастиря. Велична пам’ятка давнього Львова поєднує риси ренесансної архітектури з яскраво вираженими маньєристичними тенденціями. Для тогочасних естетичних смаків була характерна декоративна пишність, драматизована експресивність, ефектний монументалізм. Перші споруди бернардинського монастиря почали будувати поза міськими мурами з 1460 р. Після пожеж та руйнувань споруди монастиря та костелу неодноразово перебудовувалися. Наріжний камінь нині існуючого бернардинського ансамблю закладений у 1600 р. Спорудження костелу, монастирської будівлі, оборонних укріплень, залишки яких збереглися до нашого часу, тривало більше тридцяти років. Хроніки Львова доносять ім’я автора планів - чернець Бернард Авелідес; його плани втілював видатний архітектор Павло Римлянин, після смерті якого від 1618 р. будівництво продовжував Амброзій Прихильний. Довжина тринефного храму складає 57,5 м. висота – понад 22 м. На фасаді храму розташований вишуканої форми щит. Нижній та верхній яруси пов’язані волютами, на виступах яких, як і в стінних нішах, розташовані скульптурні фігури. Форми декору несуть на собі вплив північно-європейського маньєризму. Праворуч – монументальна двоповерхова вежа з шатровим завершенняи, споруджена у 1734 р. За костелом височить вежа-дзвіниця з годинником, споруджена А. Бемером, йому ж належить авторство скульптурного декору фасаду. <BR><I>Олег Введенський</I>